Скарга Кротевича була розглянута Верховним Судом, який підтвердив позицію попередніх інстанцій, але частково задовольнив касаційну скаргу — закрив провадження, визнавши при цьому правомірність висновків НАЗЯВО.
Основні тези з постанови:
- Перевірка дисертацій на плагіат можлива незалежно від дати їх захисту. Це не є ретроспективним застосуванням закону, адже сам принцип академічної доброчесності існував ще до прийняття Закону № 1556-VII.
- Закон не вводив нових санкцій, а лише конкретизував механізми виявлення порушень.
- Виявлення плагіату не є покаранням, а дією, спрямованою на захист авторських прав та збереження наукової етики.
- Ігнорування порушень у роботах, захищених до 2014 року, створювало б ситуацію, коли авторські права не підлягали захисту.
- Проведення перевірок на академічну нечесність можливе в будь-який час, якщо воно здійснюється відповідно до чинного адміністративного процесу.
Також суд підкреслив, що використання чужих текстів без належного цитування є плагіатом незалежно від наявності дозволу наукового керівника. Це положення базується на нормах Законів № 1556-VII та № 3792-XII.
У висновку постанови йдеться: позивач не вказав джерела запозичених матеріалів, що підтверджує правильність рішення Комітету з етики від 4 квітня 2024 року.
Постанова набрала чинності одразу після ухвалення, остаточна і не підлягає подальшому оскарженню.