Які види плагіату існують?

Закон захищає оригінальні тексти, незалежно від галузі, в якій працює автор. Використання чужих висловлювань, досліджень або інших письмових робіт без зазначення автора вважається плагіатом. Копіювання такого контенту вважається порушенням авторських прав.

Однак, копіювання не завжди є навмисним. Наприклад, студент може ненавмисно опиратися на слова вченого, копірайтери часом забувають поставити лапки, а письменники-початківці не усвідомлюють необхідність скористатись безкоштовною онлайн перевіркою на плагіат.

Це тип плагіату, при якому студент або дослідник копіює текст когось і представляє його як свою роботу. Існують кілька критеріїв, що відрізняють прямий плагіат:

• Сервіси виявлення плагіату показують дуже високий рівень плагіату (>90%);
• Автор не намагається редагувати текст і незначною мірою додає свої думки до документа;
• Найчастіше використовується недобросовісними студентами, які не хочуть витрачати час на написання курсової чи дипломної роботи, реферату, есе тощо.

Тепер поговоримо про мозаїчний плагіат. Цей тип плагіату не вважається навмисним. Автор проводить своє дослідження, формулює висновки і закінчує роботу. Однак, у вмісті його проєкту можуть знаходитися фрагменти інших публікацій.
Якщо перевірити такі тексти за допомогою програми для виявлення плагіату, вони будуть схожі на кольорову мозаїку. Виділені оригінальні фрагменти контенту будуть переплітатися з неунікальними частинами. Відсюди й назва форми. Зазвичай, автор, який потрапив у мозаїчний плагіат, був сумлінним при написанні проекту, але забув вказати джерела та поставити лапки.

Студент, копірайтер або професіонал, який працює над текстом, бере роботу іншої людини і переписує її своїми словами. Це так званий стандартний спосіб перефразування. Технічно, перевірка видає абсолютно оригінальний текст. Насправді ж, робота не є унікальною. Комісія, професор або редактор, який приймає роботу, впізнає стилістику оригінального автора. Ймовірніше, що таку роботу не приймуть.
Найсуворіша кара за перефразування, напевне, передбачена для студентів американських коледжів. Якщо кількість неоригінального тексту мінімальна, студент отримає оцінку "незадовільно" та прослухає лекцію з етики. Повторні випадки можуть призвести до відрахування з навчального закладу.

Самоплагіат — це вид копіювання, при якому людина, працюючи над проектом, використовує свої публікації без зазначення джерела.
Професори, академіки або відомі письменники-публіцисти найчастіше зіштовхуються з самоплагіатом. Такі фахівці вже опублікували тисячі книг, статей і монографій. Вони ненавмисно дублюють висновки, на які раніше опирались. На відміну від попередніх типів плагіату, цей вид дублювання не є крадіжкою. Однак, такий текст не зможе пройти перевірку на плагіат.

Неточне авторство має дві форми при роботі над документом:

1. Коли над документом працювали кілька людей і кожен зробив свій внесок до дослідження: збір методологічної бази, формулювання цілей чи вирішення завдань. Однак в публікації зазначений лише один автор.
2. Якщо над дослідженням працювали два або більше авторів, кожен отримав рівні права на опубліковану роботу. Однак внески до статті не були однаковими.

Перша форма часто зустрічається у видавництві, друга — у шкільних і студентських проєктах.

Випадковий плагіат — це несвідомий вид копіювання і є результатом недосвідченості автора. В такому випадку автор сам працює над текстом, але при перевірці отримує статтю з низьким рівнем оригінальності. Автор може не знати, як правильно цитувати або переписувати текст. Цього виду плагіату можна запобігти, проконсультувавшись з викладачем або користуючись гідом зі стилю написання.

У цій статті ми з вами розглянули основні форми плагіату. Види плагіату бувають різні, але якщо ви використовуєте хоча б один з них, то можете зіткнутися з серйозними академічними наслідками. Щоб уникнути їх, завжди перевіряйте текст на наявність плагіат. Дізнайтесь більше про Skandy — онлайн сервіс з пошуку плагіату.